Інтервʼю з Ритою: за 4 місяці від офісного працівника до цифрового кочівника

Ми відкриваємо нашу рубрику цифрових кочівників історією Рити, яка подорожувала протягом 4 років та встигла попрацювати у 6 країнах. З офісу на фріланс, з Києва до країн Азії. Рита розповіла нам про культурний шок, вигоряння в подорожах та найкрутіші моменти. 

Ким ти працюєш і як взагалі прийшла ідея стати цифровим кочівником? 

Я працювала в компанії Кернел графічним дизайнером. Потім зрозуміла, що це така робота, яку, в принципі, можна робити онлайн та перейшла на ремоут. Так я пропрацювала місяці 4 і паралельно вже подорожувала Україною. Але з тією роботою я б далеко не поїхала, тож вирішила таки перейти на фріланс і тоді я вперше полетіла на Шрі-Ланку. Тільки на фрілансі я вже була не графічним дизайнером, а почала розробляти сайти. Тож у мене перша тривала подорож ще й збіглася зі зміною діяльності. 

Де ти за цей час встигла пожити і де найбільше сподобалося? 

Найдовше ми були на Шрі-Ланці. За 2 роки об’їздили її вздовж і впоперек. Ми вилітали звідти до Таїланду, Малайзії, В’єтнаму, на Балі, але поверталися завжди на Шрі-Ланку. Тобто ми жили там 3 місяці, закінчувалася віза і ми кудись їхали. Вона зручна тим, що там дуже дешево і коли ти тільки починаєш фрілансити, це прямий оптимальний варіант. Ти можеш там зняти віллу і за сто доларів, і за тисячу. Причому знайти її теж немає проблем – ти просто йдеш та обираєш. Плюс там все є: багато смачної їжі, теплий океан, природа – загалом комфортно жити. 

На Шрі-Ланці також є свої проблеми. Наприклад, відсутність безлімітного інтернету, тому суб’єктивно Таїланд кращий варіант. Там все більш адаптовано для життя, та й поїздити багато де можна. А ще недалеко їздити до тієї ж Малайзії робити візу. 

Ще для тривалого перебування без проблем із візою зручний В’єтнам. Там можна залишатися хоч на півроку, потім кудись змотатися та ще повернутися на рік. І чим більше ти там живеш, тим більше стаєш своїм. Але мені там взагалі не сподобалось. Так, там є інтернет, але мені не сподобався ні океан, ні люди, нічого – там одна вулиця, якою можна погуляти. Розумієш, якщо ти їдеш углиб автентичної Шрі-Ланки і стає ще прикольнішою, то у В’єтнамі чим далі ти від’їжджаєш від туристичних вулиць, тим більше жесті. 

Але знову ж таки, я не можу говорити за весь В’єтнам, бо я була лише в одному місці – Нячанзі. Але це було саме те місце, куди всі радили їхати. Звичайно, подорожувати, поїхати кудись у гори, де дуже красиво – можна. Але якщо ми говоримо саме про те, щоб працювати там, а не просто в подорожі, то сумно, так. Це для мене був найжахливіший досвід. 

У чому головна відмінність просто подорожей від кочівництва? В плані організації

Ти плануєш набагато ретельніше все, особливо житло. Якщо їдеш надовго, то, звичайно, дешевше набагато, тому що чим довше ти зупиняєшся у них, тим більше вони тобі скидають ціну. Але ж тобі треба його запланувати, знайти. Так-то ти собі зняв лакшері умови на тиждень і вилетів, а тут вже починаєш враховувати багато аспектів: зручне робоче місце, наявність кондиціонера і хорошого інтернету, доступність магазинів і океану. Ти вже не житимеш у бунгало на березі океану просто, бо це гарно. Загалом потрібно більше рісьорчити. 

А ще, звісно, речі. Це я вже останній раз їздила до Чорногорії з одним рюкзачком, а до цього цілі валізи. Адже тобі, звичайно, все буде потрібно: свічки для затишку, блокнотики, а раптом я захочу малювати. Ми 4 роки моталися Азією і я весь цей час тягла з собою акварельні фарби, пензлики, блокнот. Думала, малюватиму світанки, заходи сонця. За підсумками, що дуже очевидно, я жодного разу до них не доторкнулася. 

Тож не тягніть із собою купу всього: всі речі можна купити вже там, причому недорого. 

З якими головними труднощами зіткнулася?

Напевно, найбільша проблема, що в тебе змиваються кордони: де там твої робочі туфлі, а де домашні тапки. Та й увесь цей побут в Азії набагато гірше переживається і потрібно навчиться все це організовувати.

Ось цей тайм-менеджмент і є найважчим. Плюс можуть бути різні часові пояси з роботодавцем: у них там обід і вони тільки входять у тонус, а в тебе 20:00 і вже тягне прилягти.

Незважаючи на всі труднощі, чому не повернулися?

Я поверталася додому на літо. Це була більше як потреба організму – наїсться своїх овочів, ягід, бо там такого нема. Та й дістає згодом усе це дике життя, живність, задуха. Розмаїття не дуже багато: крім клубного життя та океану, сходити немає куди, просто немає парків. А до визначних місць, які розкидані по всій країні, на вихідні не з’їздиш.

Незважаючи на це, щойно в Україні знову починається сіра осінь, ці дощі, ти розумієш, наскільки там тепло, яскраво, океан, всі ці морепродукти. І я починаєш тужити за цим: ти сумуєш за байком, цими емоціями. Після 4 місяців перерви прилітаєш і знову “вау, ось це життя”.

Які переваги такого способу життя? 

Ти вивчаєш культуру і в тебе змінюється думка, розширюються кордони. Коли ти просто їдеш відпочити, ти у своєму світі залишаєшся, а якщо ти там, постійно з ними, ти починаєш бачити, як вони живуть, що вони роблять, про що вони розмовляють.

Я куди не приїжджала, тільки за місяць починала розуміти, що тут за життя, які порядки, що робити. Ти починаєш бачити те, що раніше не помічав. І це як у хорошому плані, так і в негативному. Ось як закоханість: ти спочатку дивишся на людину через рожеві окуляри, а реальність якось повз тебе. І лише за місяць ти починаєш бачити дійсність. Але в цьому і є твоє зростання. Ти починаєш більше цінувати свою країну, народ.

Як ти організовувала свою роботу та час?

Ну я можу зараз розказувати тобі, як я прокидалася зранку, сідала з філіжанкою кави та блокнотом і починала розписувати свій день, ретельно все планувати. Але із цим завжди було проблематично. 

Розкажи про найкрутіший і найтрешовіший спогад

Таак, трешове я вже одразу знаю.

Це була пряма перша ніч на Шрі-Ланці, я вже лягаю спати і тут піднімаю простирадло, а там – величезна сколопендра. І саме не маленька сороконіжка, а реально гігантська, на півподушки. Вона ще й швидко бігала. Тож нам таки довелося з нею покінчити.

Ось це точно було найтривожніше. Ти колись збираєшся в Азію ти, звичайно, очікуєш на якусь живність, але явно не сколопендру у себе на подушці.

А найнезвичайніше і найкрутіше – місяць жити посеред джунглів. Десь там рисові поля, а тут джунглі та наш будиночок. Ось там була максимальна концентрація дикості та насиченості всіма цими видами живота: хамелеони, сови, павичі. Там лише жуки як прототипи “чужого”.

Давай ще топ-4 приємних моментів

Всі ці пахощі
Ти тільки-но заїжджаєш на Шрі-Ланку, відразу йде запах цих паличок і ти потрапляєш у цю атмосферу. Причому на кожному континенті, і навіть у регіоні, свій аромат.

Серфінг
Коли ти вперше починаєш робити якісь штуки, підкорювати хвилі.

Байк
Я, як людина, яка не водить, в захваті від усієї цієї двіжухи: азіатські дороги, всі ці “біп-біп”. Для мене це ніби ти в якійсь комп’ютерній грі перебуваєш.

Люди
Вони всі справді добрі чуйні, завжди тобі готують щось)

Збираєшся ще кудись і якщо так, то куди? 

Планую вдома посидіти поки що, але розумію, що хотілося б потрапити ще на Панган, королівський острів у Таїланді. Мені про нього все прямо розповідали. Ось там хочу Новий Рік відсвяткувати та якраз 3 місяці пожити саме на острові.

Але чи збираюся…

Яку пораду даси кочівникам-початківцям?

Якщо ви тільки почали працювати віддалено або фрілансити, дайте собі час звикнути. Не варто одразу брати квитки до Бангкока, навіть якщо вже є робота. Обов’язково треба пам’ятати про подушку безпеки: завжди мають бути гроші на квитки додому, екстрені гроші. Ти можеш захворіти, а медицина там дуже дорога. А якщо ти прилетів і в тебе лише 500 $ на місяць, то є шанс жити під пальмою і є одні кокоси. Хоча ми зустрічали і таких людей, які були взагалі без грошей і якось вони примудрялися виживати. Але це вже питання, на що ви готові заради такого способу життя.

Ще не бронювати одразу житло надовго. Краще прилетіти і оглянутися на місці, тому що вам елементарно може не сподобатися місто. Ми якось так приїхали і пошкодували, що навіть на 3 дні зняли: було якесь село, де не було пляжу, нічого, крім ігуан біля будинку.

Які загалом враження від такого способу життя?

Ну, знаєш, зараз, коли я все це згадую, я думаю, що прям ваау. Оце я пережила. Звичайно, є свої мінуси, але в цілому в цьому є драйв. Завжди якісь складнощі, які мотивують тебе працювати.