Інтерв’ю з Тунгом: зимування в Індонезії під час пандемії

На цей раз ми ділимося розмовою з Тунгом – розробником iOS з Києва. Минулого року йому вдалося потрапити до Індонезії між карантинами та провести там цілих півроку. За цей час він встиг пожити аж на 3-х індонезійських островах: Балі, Суматрі та Ломбоці.

Тунг поділився з нами безліччю інсайтів піврічного кочівництва, розповів про труднощі діджитал номада і пояснив, чому працювати в іншій таймзоні може бути краще, ніж ми думаємо.

Ти працюєш віддалено чи на фрілансі? І як почав працювати із Азії?

На той момент я працював у берлінському офісі Революту, і там було таке полісі, що віддалено з іншої країни можна працювати лише 60 днів. Але я про це дізнався, коли вже прилетів до Індонезії. Я написав HR-менеджеру, мовляв, ось я вже тут що робити. За підсумками домовилися і я таки залишився там на півроку.

Мені дуже сподобалося і я подумав, що можна було б так пожити і спробувати ще. І ось зараз коли мені писали з пропозицією про роботу, одразу запитував, чи можна працювати віддалено. І останнім часом став помічати, що все більше компаній шукають вддалено. Вони прямо пишуть в описі того, що шукають людей на ремоут.

То був твій перший досвід діджитал номадизму?

Ну, ще в 2020 році я місяць працював з В’єтнаму. Це був такий тест-драйв з іншої країни, бо я там був лише 1,5 місяця. Ми поїхали туди всією родиною і заразом вдалося попрацювати в іншій країні, в іншій таймзоні.

Це, звичайно, була максимально німецька компанія, тому мене змусили взяти днів 10 відпустки. Я їх розбив протягом 2-х тижнів по 4 години, тому я працював більшість днів по 4 години замість того, щоб 10 днів відпочивати.

Але щодо графіка це дуже індивідуально все, адже всі люди та компанії вміють по-різному домовлятися. Ще все залежить від того, як конкретна людина працює, і чи готова вона в принципі працювати в умовах іншої країни.

Між Берліном та Балі 6 годин різниці у часі. Чи було через це важко працювати?

Для мене особливої проблеми не було. Я, навпаки, бачив це як перевагу. Я відразу домовився, що якщо я поїду, то я працюватиму по тайм-зоні Берліна, що по Балі виходило з 16:00 до 00:00.

Тепер чому це зручно:

По-перше, навіть якщо ти хочеш овертаймити, у тебе це не вийде, тому що вже пізно і настав час спати. І таким чином ти маєш лімітовану кількість часу, коли можна працювати.

По-друге, з 22:00 до 00:00 – найнепродуктивніша частина дня, коли нічого активного робити не хочеться і всі зазвичай встромляють у телевізор або інстаграм. А якщо в тебе в цей час робота, вибирати особливо не доводиться. І таким чином ти роботою забиваєш той час, який міг піти на якусь неефективну річ. А вранці, поки всі друзі/колеги сплять і ніхто тобі не заважає, ти живеш собі у своєму світі, займаєшся чим хочеш, наприклад серфиш:

Єдине, мені було прикро, що у п’ятницю ввечері всі йдуть тусити, а мені треба працювати. А ще оскільки спочатку був проект, доводилося багато овертаймити, тож я сидів за роботою до 3-4 ранку. Але в мене на той момент вже був досвід фрілансу, тож я був готовий працювати і вечорами, і ночами. Також часто, на жаль, доводилося пропускати захід сонця тому що стендап був практично в той час, коли потрібно було йти на захід сонця.

Як ти шукав житло на Балі? Бронював заздалегідь надовго чи вже на місці?

У мене на той момент вже був друг на Балі, і у нас була така ідея – жити в кожному місці по кілька тижнів або по місяцю, щоб досліджувати різні локації і не прив’язуватися до одного місця.

Ми заздалегідь забронювали житло, але за кілька днів до мого приїзду хост скасував бронювання. Друге житло виявилось в жахливому стані, тому вдалося знайти будинок тільки з третього разу. Це у тому, що у Балі взагалі не можна планувати, оскільки плани можуть змінюватися дуже сильно.

Ну і далі ми вже зняли житло на місяць, потім кілька разів продовжили. А потім нас умовно вигнали за два дні. Я зазвичай бронював житло на короткий термін, якщо мандрував сам, щоб залишатися гнучким і в будь-який момент виїхати, якщо що. Але багато хто також знімає один будинок надовго, звідти час від часу виїжджає в інші точки і повертається.

Із вибором житла все було просто. Коли ми писали на Airbnb власникам, у нас було 3 питання:

• Чи є у них стілець/стіл
• Яка швидкість інтернету (попросити скріншот з speedtest.net)
• Чи є загальна робоча зона під кондиціонером

По суті, це все, що тобі потрібне в домі. Зрозуміло, що зручних робочих столів/ стільців ніколи не буде. Головне, щоб стілець був із спинкою, бо без спинки це смерть.

Дуже рідко, але бувало так:

Зараз дуже популярні коворкінги та колівінги. Чи був у тебе досвід проживання та роботи там?

За весь цей час у коворкінгу я був, може, один раз. Я не дуже фанат коворкінгів, бо мені простіше звикнути до роботи вдома, ніж потім звикати ще до якихось умов. Я прихильник того, щоб максимально мінімізувати зовнішній вплив, а коворкінг диктує тобі певні правила. Плюс це ще й додаткові тимчасові витрати на пересування.

А ось колівінг я хотів спробувати, але ціни були просто космічні. На мою думку, десь 1200-1500$/місяць за людину, тоді як ми знімали класну віллу всього за 400$ з людини за кімнату. Якби я був зовсім один на Балі і збирався багато часу проводити на місці, то можливо, колівінг був би крутим способом забезпечити собі якесь ком’юніті. Хоча на Балі і так багато місць, де можна познайомитися з людьми.

Загалом було складно організувати рутину?

Коли я приїхав на Балі, я взагалі не мав ніякого дискомфортного почуття. Все, що мені потрібно було вирішити – розібратися, де там їсти і як собі їжу замовляти. Ну, і все, більше нічого не потрібне для життя. Більше того, я приїхав на Балі в неділю і мені відразу треба було почати працювати. Тож перші 5 днів я взагалі нікуди не ходив. Ну і звичайно дуже круто, що був друг, який там уже провів якийсь час і допомагав із базовими питаннями.

Важливо зрозуміти, що зручно ніколи не буде: головне – закрити свої основні потреби, а інше або налагодиться, або потрібно звикнути, що воно не налагодиться. Потрібно відразу налаштуватись, що тобі завжди буде незручно: не буде там мишки чи монітора, чи підставки.

Потрібно звикнути, що воно не налагодиться.

Як ти поєднував роботу та подорожі?

Загалом, я намагався у будні більше працювати, а у вихідні вже кудись їздити. Тобто коли я був на Балі, все було дуже передбачувано. А ось на Ломбоку та Суматрі я був із людиною, яка навпаки працювала тільки на вихідних. І через те, що графіки у нас не сходилися, доводилося робити такі жорсткі штуки в будні дні, як 3 хайки, при тому що вони починалися вночі. Тобто я працював до 00:00, лягав спати на пару годин, потім прокидався і ми йшли в похід. І за всю Індонезію я мав таких днів десь 10.

Але це круто, бо дуже незвичайно. Коли всі колеги працюють, а ти такий збираєшся на гору зустрічати світанок. Не схоже на стандартну рутину.

З якими труднощами стикався? Може, було щось таке, чого не чекав?

Слухай, наче щось було, але прям не можу згадати.

Хіба з їжею, напевно, були складнощі. Я не їм м’ясо, і якщо на Балі з харчуванням все ще вирішується, то на інших островах вже було напружено. Мені навіть довелося трохи вивчати мову, щоб розуміти, що в страві точно немає м’яса. Тому що я одного разу їх попросив, а там все одно було м’ясо. Або доставку якось замовив, як виявилося, – з м’ясом. Там правда я по картинці вибирав, бо перекладу не було.

Але вивчати мову було на користь. Індонезійцям дуже приємно чути коли турист знає хоч пару їхніх фраз.

Чи хотілося тобі поїхати додому?

Поїхати точно не хотілося, але хотілося зупинитись і трохи відпочити. Через ці поїздки все так інтенсивно і ти не встигаєш відпочити. Особливо коли ми робили хайк вночі, то наступного дня просто випадав. Ти сильно втомлюєшся морально та фізично після кількох таких інтенсивних днів.

Який досвід із усієї подорожі тобі запам’ятався найбільше?

Мені здається, найбільш емоційно я сприймав той досвід, де доводилося докласти найбільше зусиль.

Як, наприклад, перші вилазки на Балі, після того, як я цілий тиждень овертаймував. Або, не виспавшись, піднятися на гору і насолодитися краєвидом.

Якщо узагальнити, завжди результат приносить хороше враження, якщо шлях був складним.

А що допомагає тобі в організації роботи та подорожей? Де черпаєш інформацію?

Я скажу одне – допомагають люди. Я дуже часто помічаю, що люди соромляться когось спитати, а я все знаходжу від людей: рекомендації, поради.

Наприклад, для Балі є “Балі чатик“. Там можна знайти все, що завгодно.

Конекшн і люди – найкраще джерело інформації та чогось. Я іноді навіть дивуюся, наскільки світ відкривається тобі, якщо ти відкриваєшся світові.

Чи збираєшся ти ще кудись?

Планую поки що бути в Києві, бо хочу провести літо вдома: зустрітися з друзями та батьками, походити у нормальний зал нарешті і на вокал хотів піти. Жахливо співаю, але дуже подобається. Ще недавно купив гітару, так що навчаюсь, практикуюсь. Мене надихнув один хлопець, який ходить у походи з гітарою та співає. При цьому ходить босоніж. Іде в гору і грає на гітарі, тим самим дуже заряджає і мотивує йти далі. Він дуже цікавий.

А потім, гадаю, в Ісландію чи Японію, але ненадовго. А далі все залежить від ковіда та вакцинацій. Але кудись поїду. Я навіть квартиру в Києві винайняв лише на кілька місяців, бо знаю, що точно поїду. Принаймні зараз такий план.

Але головне правило номадизму – не планувати.

Що тобі номадизм? Чому ти це робиш?

Важко це описати одним словом. Я думаю, що це комбінація з кількох речей: розвитку, розширення кругозору та емоцій. Тобто ти отримуєш пласт емоцій, дізнаєшся більше про світ і стаєш толерантнішим до інших людей, перестаєш вважати щось дивним, бо бачиш, як інші це роблять.

Також я зрозумів, що в подорожах набагато краще будуються будь-які стосунки, заводяться хороші друзі та цікаві знайомства. Ось навіть той хлопець, з яким я ходив у похід. Після знайомства з ним я теж почав практикуватися ходити босоніж. За цю поїздку я зміг завести більше друзів (не просто знайомих), ніж за останні 5 років життя, напевно.

Якщо підсумувати весь свій досвід, які б поради ти виніс для кочівників?

Постараюся коротко, тому що люди забувають довгі поради, але у мене є 2 головні стейтменти та пояснення до них.

Перший: Пробувати те, що ніколи не пробував, тому що ти ніколи не знаєш, що тобі сподобається.
Коли я вступив на перший курс, я жорстко сказав, що ніколи не буду програмістом. І ось – я програміст. Ще я раніше прийом їжі без м’яса навіть не вважав прийомом їжі. А зараз я – вегетаріанець.

Також раз моя близька подруга, яка дуже добре мене знає, сказала, що номадизм – не моє. І я реально думав, може так і є. Але я спробував і мені сподобалося. Пробуйте. Плюс, коли ти пробуєш нові речі, ти відкриваєш собі з іншого боку і в такий спосіб вивчаєш себе.

Другий: Не будувати жодних очікувань
Тут у мене працює така математика:
Допустимо, якщо у тебе є очікування 5/10, а реальність виявляється 3/10, то ти на 2 пункти в мінусі. А якщо в тебе очікування 0, а приїхавши кудись реальність – 3/10, то ти такий: “Ну, був прикольний досвід”. І так з усім у подорожі: якщо не мати очікувань і не підглядати фотки в Гуглі, то реальність завжди радуватиме.

Не будуй очікувань, пробуй нове і все буде топ.

Знайти Тунга зможеш тут: @tung.famm